За рідну домівку поклали життя вірні діти,герої, що завжди залишаться в наших серцях,за землю, за матір зробили, що мали зробити,герої не гинуть, герої живуть у піснях.Дмитро Славич
Молодший сержант, стрілець 137 об'єднаного Центру МТЗ ПС Збройних Сил України Лисак Михайло трагічно загинув 28 квітня 2017 року в районі с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область.
Випускник Гніванського професійно – технічного училища у 2008 році. Учасник бойових дій в АТО.
Помер 05 квітня 2019 року.
Солдат – навідник 748-ої окремої радіолокаційної роти (138-а радіотехнічна бригада) Проценко Андрій загинув удосвіта 02 вересня 2019 р. під час висування на спостережний пост поблизу с. Водяне на Приазовському напрямку, отримавши несумісне з життям кульове поранення в шию. Помер під час евакуації.
Указом Президента України № 897/2019 від 11 грудня 2019 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Головний сержант 1 – го мотопіхотного взводу Збройних сил України, учасник російсько – української війни.
Проходив військову службу за контрактом, з 2016 року учасник АТО.
Загинув 24 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Генічеськ, Херсонської області, похований в с. Червонопрапорне, Херсонської області.
Нагороди та вшанування:
Орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Указом Президента України № 741/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За мужність» III ступеня.
17 липня 2022 року під час ракетних ударів в Миколаєві загинув Липко Євгеній Васильович. Йому було всього 36 років.
У перші дні війни попри інвалідність він добровільно пішов у військомат, щоб отримати повістку, хоча призову не підлягав, адже у 2014 році воював на Луганщині, був серйозно поранений.
Василь Олійник служив у 59 бригаді Збройних Сил України за контрактом з 2020 року. Боронячи Україну, її незалежність та територіальну цілісність старший оператор відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А1619 Василь Олійник отримав тяжке поранення.
Ворожа куля обірвала життя мужнього воїна 06 серпня 2022 року на Миколаївщині.
У 22 роки став на захист Батьківщини та її територіальної цілісності в лавах 59 бригади 11 батальйону. Йому тепер навіки лише 23.
В результаті ворожого авіаційного обстрілу загинув Моргунов Василь 05 вересня 2022 року в районі н. п. Тернові Поди, Снігурівського району, Миколаївської області під час виконання бойового завдання щодо здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі стримування збройної агресії російської федерації.
Влітку 2022 року пішов добровольцем на війну. Після військових навчань воював на Донецькому напрямку, сміливо та мужньо захищаючи нашу Батьківщину від агресора.
Загинув 23 вересня 2022 року біля м. Мар’їнка на Донеччині, під час штурмових дій.
З 2016 по 2019 рік брав участь в АТО.
28 лютого 2022 року пішов воювати за незалежність Батьківщини. Навесні в наслідок вибухової хвилі сильно поранив ногу, а його одяг прогорів до тіла. Після реабілітації повернувся на фронт.
Старший солдат Андрій Кожухарьов загинув 02 жовтня 2022 року біля населеного пункту Калинівка, Миколаївської області.
Стрілець – помічник гранатометника десантно – штурмового відділення, матрос — у найскладніший для нашої держави час, добровольцем пішов у військо.
05 січня 2023 року життя відважного воїна обірвалось. Він героїчно загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області.
Був мобілізований у 57 мотопіхотну бригаду в місто Кропивницький.
21 березня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу касетними боєприпасами в районі м. Часів Яр, що на Донеччині, Ігор Олімов отримав поранення несумісні із життям.
05 квітня 2023 року відійшов у вічність ще один наш випускник — Брига Олексій Миколайович, 13.11.1986 року народження.
За словами побратимів Олексія, він загинув під Бахмутом, Донецької області, рятуючи їх життя.
15 листопада 2022 року по мобілізації був зарахований в роту охорони 5 відділу Вінницького РТЦК та СП. Через 4 місяці відправився захищати цілісність України на східному напрямку.
03 травня 2023 року Олександр Мальцев загинув під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування агресії російської федерації під н. п. Дубово – Василівка, що на Донеччині.
13 червня 2023 року боях за Україну загинув Пендюр Вадим Олександрович (позивний «Жмеринка»), 09.07.1999 року народження.
У зв’язку з повномасштабною війною та окупацією російських військ території України, став на захист рідної держави. Мобілізований 3 січня 2023 року. Разом із побратимами 59 окремої мотопіхотної бригади стримував ворога у Донецькому напрямку.
З початком війни 25 лютого 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Брав участь в боях під Бахмутом, де отримав важке поранення, мав 10 осколків в ногах. Після одужання одразу повернувся в стрій.
Молодший сержант Савіцький Артур Петрович, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону, будучи вірним Військовій присязі на вірність Українському народу, виявивши стійкість та мужність, загинув 02 липня 2023 року поблизу населеного пункту Карлівка, Донецької області.
Боронячи Україну від російських окупантів, поблизу н. п. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, загинув Качалка Андрій Анатолійович, 1986 року народження.
У листопаді Андрію могло б виповнитися лише 37 років, однак кривава війна обірвала його життя, з 15 липня 2023 року вважався безвісти зниклий під час стрілецького бою.
23 грудня 2022 року був призваний до лав Збройних сил України. Перший час служив механіком-танкістом у Львові, де отримав контузію та проходив лікування. Потім був направлений на службу в село Мирне Сумської області Охтирського району, де він і помер 21 вересня 2023 року.
В 19 років був призваний на строкову службу. Весною 2023 підписав військовий контракт. Ніс службу під Бахмутом. Був кулеметником стрілецького батальйону. В одному з боїв отримав поранення, мав осколки в тілі. Після швидкісного лікування одразу повернувся в стрій.
16 жовтня 2023 року під н. п. Хромове в Донецькій області отримав вогнепальні поранення несумісні з життям.
Був командиром гранатометного взводу, мав величезний бойовий досвід в Києві, Гостомелі, Харкові, Сумах, Чернігівській та Донецькій областях. Іван був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, нагрудним знаком «За зразкову службу» від Міністра оборони України та очікував отримання ордену «За мужність» III ступеня.
Загинув 6 листопада 2023 року внаслідок мінометно – артилерійського обстрілу, від отриманих травм в районі населеного пункту Красногорівка, Донецької області.
26 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Орлівка Донецької області від ворожої кулі загинув житель с-ща Сутиски, військовослужбовець, молодший сержант Проданець Вячеслав Леонтійович, який до цього часу вважався безвісти зниклим.
18 березня 2024 року поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області загинув - Саранчук Вадим Сергійович.
У вересні йому мало виповнитися 27 років, однак війна відібрала його життя...
Захищаючи рідну землю, 08 травня 2024 року поблизу н. п. Діброва Краматорського району Донецької області загинув Маренюк Іван В’ячеславович.
9 вересня 2022 року Віталій був мобілізований на військову службу. Мав звання молодшого сержанта. Був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів.
2 червня 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, Гайдай Віталій Федорович загинув в районі н. п. Невельське, Сватівського району, Луганської області.
На момент початку повномасштабного вторгнення Вадим перебував на роботі за кордоном. Проте восени 2022 він повернувся в Україну, аби стати на її захист. В 2023 році захисник підписав військовий контракт та приєднався до лав ЗСУ.
Вадим Соцький, старший солдат, старший навідник бойової машини реактивного артилерійського взводу, загинув 26 серпня 2024 року поблизу н. п. Невельське, Сватівського району, Луганської області.
01 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Кудіївка, Харківської області, захищаючи Україну в російсько - українській війні загинув майстер виробничого навчання ЗП(ПТ)О "Гніванський професійний ліцей", молодший сержант, командир відділення, оператор безпілотних літальних апаратів Алексютенко Володимир Петрович.
Володимир випускник нашого навчального закладу, у 2021 році розпочав свою педагогічну діяльність майстром виробничого навчання. Викладав в групі кваліфікованих робітників за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Водій автотранспортних засобів (категорія "С")». Був старанним, до колег та учнів ставився з повагою...
Коли розпочалась повномасштабна війна - він одним з перших з'явився у військкомат.
Андрій впродовж 2012-2021 рр. проходив військову службу у складі військової частини 3070 Національної гвардії України, дійшов до військового звання штаб-сержанта. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ТРО.
Згодом перевівся у військову частину 3101 Національної гвардії України, звідти у травні 2023 року перевівся у військову частину 3018 «Рубіж», де героїчно виконував завдання повʼязані з захистом Батьківщини в таких населених пунктах, як: Ягідне, Берхівка, Кліщіївка, Макіївка Донецької області, а також н. п. Липці Харківської області. У військовій частині 3018 проходив службу в 1 батальйоні оперативного призначення на посаді командира 3-го відділення, 1 взводу оперативного призначення, 2-ї роти оперативного призначення у званні штаб-сержанта.
Героїчно загинув 18 вересня 2024 року, виконуючи евакуацію пораненого побратима поблизу населеного пункту Новолюбівка Сватівського району Луганської області.
Загинув Микола 01 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області.
З початком повномасштабного вторгнення Микола був мобілізований до лав ЗСУ. Він служив у складі Національної Гвардії України, обіймаючи посаду навідника – оператора бронетранспортера.
З початку повномасштабного вторгнення одразу ж долучився до ТрО м. Вінниці. Бойову повістку отримав у червні 2023 року і без вагань приєднався до бійців окремого гранатометного взводу 1 СБ, 57 бригади.
Воював на Харківському напрямку. Під час виконання бойового завдання в районі м. Вовчанськ отримав важкі поранення та був госпіталізований до лікарні, однак травми виявилися несумісними з життям. 01 листопада 2024 року серце Андрія перестало битися.