За рідну домівку поклали життя вірні діти,герої, що завжди залишаться в наших серцях,за землю, за матір зробили, що мали зробити,герої не гинуть, герої живуть у піснях.Дмитро Славич
Молодший сержант, стрілець 137 об'єднаного Центру МТЗ ПС Збройних Сил України Лисак Михайло трагічно загинув 28 квітня 2017 року в районі с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область.
Випускник Гніванського професійно – технічного училища у 2008 році. Учасник бойових дій в АТО.
Помер 05 квітня 2019 року.
Солдат – навідник 748-ої окремої радіолокаційної роти (138-а радіотехнічна бригада) Проценко Андрій загинув удосвіта 02 вересня 2019 р. під час висування на спостережний пост поблизу с. Водяне на Приазовському напрямку, отримавши несумісне з життям кульове поранення в шию. Помер під час евакуації.
Указом Президента України № 897/2019 від 11 грудня 2019 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Головний сержант 1 – го мотопіхотного взводу Збройних сил України, учасник російсько – української війни.
Проходив військову службу за контрактом, з 2016 року учасник АТО.
Загинув 24 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Генічеськ, Херсонської області, похований в с. Червонопрапорне, Херсонської області.
Нагороди та вшанування:
Орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Указом Президента України № 741/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За мужність» III ступеня.
17 липня 2022 року під час ракетних ударів в Миколаєві загинув Липко Євгеній Васильович. Йому було всього 36 років.
У перші дні війни попри інвалідність він добровільно пішов у військомат, щоб отримати повістку, хоча призову не підлягав, адже у 2014 році воював на Луганщині, був серйозно поранений.
Василь Олійник служив у 59 бригаді Збройних Сил України за контрактом з 2020 року. Боронячи Україну, її незалежність та територіальну цілісність старший оператор відділення взводу спостереження розвідувальної роти військової частини А1619 Василь Олійник отримав тяжке поранення.
Ворожа куля обірвала життя мужнього воїна 06 серпня 2022 року на Миколаївщині.
У 22 роки став на захист Батьківщини та її територіальної цілісності в лавах 59 бригади 11 батальйону. Йому тепер навіки лише 23.
В результаті ворожого авіаційного обстрілу загинув Моргунов Василь 05 вересня 2022 року в районі н. п. Тернові Поди, Снігурівського району, Миколаївської області під час виконання бойового завдання щодо здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі стримування збройної агресії російської федерації.
Влітку 2022 року пішов добровольцем на війну. Після військових навчань воював на Донецькому напрямку, сміливо та мужньо захищаючи нашу Батьківщину від агресора.
Загинув 23 вересня 2022 року біля м. Мар’їнка на Донеччині, під час штурмових дій.
З 2016 по 2019 рік брав участь в АТО.
28 лютого 2022 року пішов воювати за незалежність Батьківщини. Навесні в наслідок вибухової хвилі сильно поранив ногу, а його одяг прогорів до тіла. Після реабілітації повернувся на фронт.
Старший солдат Андрій Кожухарьов загинув 02 жовтня 2022 року біля населеного пункту Калинівка, Миколаївської області.
Стрілець – помічник гранатометника десантно – штурмового відділення, матрос — у найскладніший для нашої держави час, добровольцем пішов у військо.
05 січня 2023 року життя відважного воїна обірвалось. Він героїчно загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області.
Був мобілізований у 57 мотопіхотну бригаду в місто Кропивницький.
21 березня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу касетними боєприпасами в районі м. Часів Яр, що на Донеччині, Ігор Олімов отримав поранення несумісні із життям.
05 квітня 2023 року відійшов у вічність ще один наш випускник — Брига Олексій Миколайович, 13.11.1986 року народження.
За словами побратимів Олексія, він загинув під Бахмутом, Донецької області, рятуючи їх життя.
15 листопада 2022 року по мобілізації був зарахований в роту охорони 5 відділу Вінницького РТЦК та СП. Через 4 місяці відправився захищати цілісність України на східному напрямку.
03 травня 2023 року Олександр Мальцев загинув під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування агресії російської федерації під н. п. Дубово – Василівка, що на Донеччині.
13 червня 2023 року боях за Україну загинув Пендюр Вадим Олександрович (позивний «Жмеринка»), 09.07.1999 року народження.
У зв’язку з повномасштабною війною та окупацією російських військ території України, став на захист рідної держави. Мобілізований 3 січня 2023 року. Разом із побратимами 59 окремої мотопіхотної бригади стримував ворога у Донецькому напрямку.
З початком війни 25 лютого 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Брав участь в боях під Бахмутом, де отримав важке поранення, мав 10 осколків в ногах. Після одужання одразу повернувся в стрій.
Молодший сержант Савіцький Артур Петрович, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону, будучи вірним Військовій присязі на вірність Українському народу, виявивши стійкість та мужність, загинув 02 липня 2023 року поблизу населеного пункту Карлівка, Донецької області.
23 грудня 2022 року був призваний до лав Збройних сил України. Перший час служив механіком-танкістом у Львові, де отримав контузію та проходив лікування. Потім був направлений на службу в село Мирне Сумської області Охтирського району, де він і помер 21 вересня 2023 року.